Приємна, але важка. Тут в портовому місті нашими клієнтами були в основному морячки, хлопці, скучив по жіночій ласці, але розуміють її досить примітивно. Їм б, головне, до дірки дорватися. Який завгодно. І швидше, і побільше. Нуднувато з ними. Були й туристи, вони хоч щось урізноманітнювали. Втім, і самі вони досить різні. Італійці - щедрі, французи - говіркі, німці - скупі. До речі, лише в Голландії я зрозуміла, чому фрау Дорт ставилася до слов'янка, як до рідних донькам - адже тільки ми здатні розкрутити її співвітчизників на додаткові витрати. Втім, і вони нуднувато. Європейцеві від повії одне потрібно, потрахаться на всю сплачену суму. А нам-то російською б ще й поговорити ... <br> Згадую перший трудовий день на новому місці ... Смішно, адже в наш бордельний район (знаменитий амстердамський квартал "червоних ліхтарів") навіть, виявляється, екскурсії водять. Про це я дізналася, коли прийшла моя черга стояти у вітрині. Ось ще одне нововведення. У фрау Дорт ми сиділи, мов у гаремі, а тут прямо супермаркет інтим-послуг. Спочатку в вітрину виставляють товар поплоше, страшніше, щоб бідолахи заробили, а клієнт, якщо він зайде, не розчарувався, а навіть і навпаки - приємно здивувався. Ну а пізніше можна і що краще виставити. Бізнес є бізнес ... <br> І ось потрапивши у вітрину в улюбленому моєму чорному білизна і танкеточках, в бойовій розмальовці, я побачила спочатку глуху червону цегельну стіну будинку навпроти, до якої було від сили метра два-три. А потім з цієї узчайшей вуличці слідом за гідом рушили туристи. Гід - сама незворушність з парасолькою в руці (це, виявляється, щоб екскурсанти не розгубилися), у чоловіків - маслянисті роздягали погляди, жінки суміщення відвертаються, деякі з дітьми. Розпалені фізіономії підлітків обох статей, деякі (як втім, і дорослі дядьки) намагаються фотографувати нас на камери мобільників. Це тут же присікає сек'юріті. Дивитися нас можна, а, заплативши, скільки належить, з нами можна взагалі що завгодно (тільки не можна примушувати випивати і ебаться без презерватива, але з росіянами "матрьошками" можна і це за окрему плату). І таких груп було багато. <br> Але це лірика, а я на роботі. Просто стояти тут мало, клієнт нині дорогий - багато тут бажаючих обслужити. І при вигляді чоловіків вже явно неекскуріонного виду я всім своїм виглядом демонструють, як мені їх сильно хочеться, і як я ну просто спрагу їм дати. У всі отвори. По черзі і відразу. Чим швидше тебе тут куплять, тим кращим. Дівчинку, яка не приносить виручки в кінці роботи можуть побити або пустити по колу (останнє, утім, мене і не лякає, вже тиждень не трахкала, а від хорошого відвикати важко). Але тут є дівчата, які потрапили в бордель, як і ми, не знаючи, куди їдуть - пара наївних фотомоделей, одна з Пітера, а друга з Житомира - домашні дівчинки, до цих пір тремтячі від думки про секс з ким попало. Вони про місцеву системі покарань і розповіли. Заодно ми дізналися, що наш заклад, як і майже весь цей знаменитий район Амстердама кришують китайці, народ дуже специфічний і до повій відноситься в буквальному сенсі як до м'яса. <br> Ой! Задумалася і не помітила, що потрібна людям! Ззаду до мого ліктя торкається чоловіча рука і якийсь пан у костюмі, капелюсі, з кейсом-аташе (!) І масляно блискучими очима допомагає мені спуститися з вітрини. Її тут же займає одна з місцевих старжілок, а ми йдемо в нумер. Попереду якийсь джентльмен такий же інтелігентно-клерковой зовнішності конвоює Ирку. Ну в